понеділок, 13 жовтня 2014 р.
пʼятниця, 19 вересня 2014 р.
Ельфріда Елінек. Піаністка
Ельфріда Елінек – здається,
єдиний письменник в історії Нобелівської премії з літератури, який не з’явився
на вручення особисто. Замість виступу лауреатки шановній громаді було
запропоноване її завчасно записане звернення-промова.
Виявилося, що людина-скандал,
яка усе життя своєю творчістю дратувала і збурювала суспільство, боїться
великих скупчень народу. Протиріччя, гідне подиву. Однак на таких нетипових
протиріччях та психологічних протистояннях і побудована її письменницька
діяльність. Зокрема, нашумілий роман «Піаністка».
середа, 27 серпня 2014 р.
Лариса Денисенко. Нова стара баба
"Нову стару бабу" Лариси Денисенко неможливо не придбати, а купивши – відкласти читання на
потім. Книгу варто споживати одразу, як тільки що зірваний духмяний літній
фрукт, що має тим більше вітамінів та користі, чим швидше його з’їси. Особливо
у відпускний сезон, коли у всьому хочеться свіжості, легкості та якості
водночас.
вівторок, 29 липня 2014 р.
Сергій Жадан. Месопотамія
Що можна сказати
про Жадана, окрім того, що уже було сказано? Геній і талант. Який виглядає ще
більш виразнішим та випуклішим на фоні того, що сам письменник – скромна
людина, інтроверт, позбавлений щонайменшої зірковості та снобизму. Мені
особисто це дуже імпонує і ще більше присаджує на його твори. Навіть якщо це не
повноцінний роман чи повість, а збірка оповідань, як от
"Месопотамія".
четвер, 24 липня 2014 р.
Томас Бруссіг. Сонячна алея
У літературній творчості кожного автора завжди є така книга, котра є його особистим спогадом про дитинство чи то пак молодість. Дивлячись, який саме період найбільше вплинув на подальше життя. Й навіть якщо дебют письменника – щось зовсім відмінне від його особистого досвіду, то наступний твір з великою часткою вірогідності може виявитися в певній мірі автобіографічним.
![]() |
вівторок, 17 червня 2014 р.
вівторок, 10 червня 2014 р.
вівторок, 3 червня 2014 р.
Володимир Лис. Соло для Соломії
Роман
«Соло для Соломії» Володимира Лиса можна назвати кращою в історії сучасної вітчизняної
літератури родинною сагою. Це єдиний за останній час приклад тексту, в якому змальовано
зміну часів, режимів, звичаїв, української самоідентифікації крізь призму життя
кількох поколінь з однієї сім’ї. І хоча ключова постать твору одна – Соломія
Рощук, про життя якої від народження до старості розповідає автор, її доля
невід’ємна від біографій своїх родичів. А тому є живим дзеркалом, у якому відображається
численна родова гілка.
![]() |
Фото з сайту: book-ye.com.ua |
понеділок, 26 травня 2014 р.
Лариса Денисенко. Калейдоскоп часу
Полиця найближчої до мого будинку книжкової крамниці
рябить від нових імен. Але цього разу не хочеться відкривати америк – душа прагне
чогось душевного та знайомого. Тому, навіть не гортаючи, купую «Калейдоскоп
часу» Лариси Денисенко. Бо які б перипетії не спіткали нашу країну та її
літературний процес, Денисенко завжди лишається Денисенко.
![]() |
Фото з сайту: bukvoid.com.ua |
понеділок, 19 травня 2014 р.
понеділок, 12 травня 2014 р.
Наталія Гурницька. Мелодія кави у тональності кардамону
Цей роман мене щиро вразив. Після того, як я почала знайомитися з
новими для мене жінками-письменницями в українській літературі, то вже не
очікувала зустріти щось кардинально нове. Беззастережно серіальні доробки
конкуренток Міли Іванцової, Жанни Куяви чи Вікторії Гранецької мають свої
переваги та недоліки. Натомість книга Наталії Гурницької - це стилістично
вивірений текст, що відноситься до літнапрямку реалізм і в його межах фактично
доведений до ідеалу.
![]() | |
середа, 7 травня 2014 р.
четвер, 10 квітня 2014 р.
Замість вступу
– Навіщо ти це читаєш? – спитала сестра, побачивши мене за ранковою
кавою і з батьковим журналом «Рибалка». На всілякі воблери, приманки та
спінінги мої інтереси точно не поширювалися. Вона це знала.
– А що читати? Вчора дочитала все, що мала непрочитаного, а сьогодні ще не встигла дійти до книгарні.
Снідати без читання, так само як плавати у ванні, їхати в транспорті та стояти в черзі, я рішуче відмовлялася.
–
А ти що, не можеш нічого не читати? – у голосі відчувалося легке
роздратування. Сестра воліла б кавувати зі мною наодинці, без зайвих
свідків в особі сумнівного журналу.Снідати без читання, так само як плавати у ванні, їхати в транспорті та стояти в черзі, я рішуче відмовлялася.
– Ні. Бо інакше який тоді в усьому сенс?
Отакі приблизно стосунки у мене з книжками. З певного боку це – манія. Але манія, безумовно, корисніша за деякі інші.
Протягом певного часу я писала рецензії та книжкові огляди для відомих та не дуже ресурсів. Й хоча про все не напишеш і не прочитаєш, завжди намагаюся орієнтуватися у сучасному літпроцесі. З огляду на це до мене часто звертаються друзі та знайомі за порадою, що почитати. Або навіть допомогти з вибором в книгарні – коротко розказати про ту чи іншу книгу, яка впала в око.
Саме тому я вирішила відкрити літературний блог та розміщувати у ньому інформацію про прочитані мною книжки. Це не завжди будуть новинки – я не ставлю перед собою таку мету. Бо читаю і нові твори, і ті, що у свій час залишились поза моєю увагою. Сподіваюся, що ці записи стануть вам у нагоді при виборі літератури.
Підписатися на:
Дописи (Atom)