понеділок, 13 жовтня 2014 р.

Юрій Макаров. За чверть десята



Містична здатність маленького українця змінювати світ, нетривіальні спогади про радянське минуле та кохання викладача-пенсіонера до юної студентки – ось три лейтмотиви, які задають тон роману Юрія Макарова «За чверть десята». І якщо вас зацікавить бодай один із них – вам сюди.

пʼятницю, 19 вересня 2014 р.

Ельфріда Елінек. Піаністка



Ельфріда Елінек – здається, єдиний письменник в історії Нобелівської премії з літератури, який не з’явився на вручення особисто. Замість виступу лауреатки шановній громаді було запропоноване її завчасно записане звернення-промова. 

Виявилося, що людина-скандал, яка усе життя своєю творчістю дратувала і збурювала суспільство, боїться великих скупчень народу. Протиріччя, гідне подиву. Однак на таких нетипових протиріччях та психологічних протистояннях і побудована її письменницька діяльність. Зокрема, нашумілий роман «Піаністка».

середу, 27 серпня 2014 р.

Лариса Денисенко. Нова стара баба

"Нову стару бабу" Лариси Денисенко неможливо не придбати, а купивши – відкласти читання на потім. Книгу варто споживати одразу, як тільки що зірваний духмяний літній фрукт, що має тим більше вітамінів та користі, чим швидше його з’їси. Особливо у відпускний сезон, коли у всьому хочеться свіжості, легкості та якості водночас.

вівторок, 29 липня 2014 р.

Сергій Жадан. Месопотамія



Що можна сказати про Жадана, окрім того, що уже було сказано? Геній і талант. Який виглядає ще більш виразнішим та випуклішим на фоні того, що сам письменник – скромна людина, інтроверт, позбавлений щонайменшої зірковості та снобизму. Мені особисто це дуже імпонує і ще більше присаджує на його твори. Навіть якщо це не повноцінний роман чи повість, а збірка оповідань, як от "Месопотамія".

четвер, 24 липня 2014 р.

Томас Бруссіг. Сонячна алея


У літературній творчості кожного автора завжди є така книга, котра є його особистим спогадом про дитинство чи то пак молодість. Дивлячись, який саме період найбільше вплинув на подальше життя. Й навіть якщо дебют письменника – щось зовсім відмінне від його особистого досвіду, то наступний твір з великою часткою вірогідності може виявитися в певній мірі автобіографічним. 

вівторок, 17 червня 2014 р.

Анатолій Дністровий. Сніданок на снігу



Знаєте анекдот? На базарі чоловік обирає молочні продукти. Підходить до бабки, питає: «Це у вас молоко чи сметана?». «Та таке», - відповідає стара. 

Оце «таке», на мій суб’єктивний і не надто професійний погляд, є точною характеристикою повісті Анатолія Дністрового «Сніданок на снігу». 

вівторок, 10 червня 2014 р.

Жозе Сарамаго. Сліпота



Роман «Сліпота» нобелівського лауреата Жозе Сарамаго я прочитала місяця зо два тому, але ніяк не вдавалося сісти за рецензію. Книга викликала суперечливі думки, які довго не вдавалося розкласти по полицях.

вівторок, 3 червня 2014 р.

Володимир Лис. Соло для Соломії



Роман «Соло для Соломії» Володимира Лиса можна назвати кращою в історії сучасної вітчизняної літератури родинною сагою. Це єдиний за останній час приклад тексту, в якому змальовано зміну часів, режимів, звичаїв, української самоідентифікації крізь призму життя кількох поколінь з однієї сім’ї. І хоча ключова постать твору одна – Соломія Рощук, про життя якої від народження до старості розповідає автор, її доля невід’ємна від біографій своїх родичів. А тому є живим дзеркалом, у якому відображається численна родова гілка.
Фото з сайту: book-ye.com.ua

понеділок, 26 травня 2014 р.

Лариса Денисенко. Калейдоскоп часу



Полиця найближчої до мого будинку книжкової крамниці рябить від нових імен. Але цього разу не хочеться відкривати америк – душа прагне чогось душевного та знайомого. Тому, навіть не гортаючи, купую «Калейдоскоп часу» Лариси Денисенко. Бо які б перипетії не спіткали нашу країну та її літературний процес, Денисенко завжди лишається Денисенко.
Фото з сайту: bukvoid.com.ua

понеділок, 19 травня 2014 р.

Ю Несбьо. Нетопир



Писати відгук на роман, написаний у 1997 році, трохи запізно. Щоправда, він вийшов в Україні лише у 2012, але це не змінює справи. Разом з тим таки добре, що хоч тепер відкрила для себе детективний світ Ю Несбьо, у якому без перебільшення кохається уся земельна куля. 

понеділок, 12 травня 2014 р.

Наталія Гурницька. Мелодія кави у тональності кардамону



Цей роман мене щиро вразив. Після того, як я почала знайомитися з новими для мене жінками-письменницями в українській літературі, то вже не очікувала зустріти щось кардинально нове. Беззастережно серіальні доробки конкуренток Міли Іванцової, Жанни Куяви чи Вікторії Гранецької мають свої переваги та недоліки. Натомість книга Наталії Гурницької - це стилістично вивірений текст, що відноситься до літнапрямку реалізм і в його межах фактично доведений до ідеалу.

середу, 7 травня 2014 р.

Герта Мюллер. Гойдалка дихання


Неможливо в кількох словах охарактеризувати творчість Герти Мюллер. Її літературна спадщина нагадує полотна Едварда Мунка – поціновувач водночас застигає в захопленні перед неймовірною подачею дійсності та здригається від страху й моторошного усвідомлення неможливості відвести погляд.


четвер, 10 квітня 2014 р.

Замість вступу

– Навіщо ти це читаєш? – спитала сестра, побачивши мене за ранковою кавою і з батьковим журналом «Рибалка». На всілякі воблери, приманки та спінінги мої інтереси точно не поширювалися. Вона це знала.
– А що читати? Вчора дочитала все, що мала непрочитаного, а сьогодні ще не встигла дійти до книгарні.
Снідати без читання, так само як плавати у ванні, їхати в транспорті та стояти в черзі, я рішуче відмовлялася.
– А ти що, не можеш нічого не читати? – у голосі відчувалося легке роздратування. Сестра воліла б кавувати зі мною наодинці, без зайвих свідків в особі сумнівного журналу.
– Ні. Бо інакше який тоді в усьому сенс?

Отакі приблизно стосунки у мене з книжками. З певного боку це – манія. Але манія, безумовно, корисніша за деякі інші.

Протягом певного часу я писала рецензії та книжкові огляди для відомих та не дуже ресурсів. Й хоча про все не напишеш і не прочитаєш, завжди намагаюся орієнтуватися у сучасному літпроцесі. З огляду на це до мене часто звертаються друзі та знайомі за порадою, що почитати. Або навіть допомогти з вибором в книгарні – коротко розказати про ту чи іншу книгу, яка впала в око.

Саме тому я вирішила відкрити літературний блог та розміщувати у ньому інформацію про прочитані мною книжки. Це не завжди будуть новинки – я не ставлю перед собою таку мету. Бо читаю і нові твори, і ті, що у свій час залишились поза моєю увагою. Сподіваюся, що ці записи стануть вам у нагоді при виборі літератури.