неділя, 13 грудня 2015 р.

3 в 1: Аптекар, Дім з вітражем, Більярд о пів на десяту



Важко знайти книги, які б так сильно не пасували одна до одної) Поставити їх в один ряд змусило тільки те, що я купила їх в один той самий день і читала майже одночасно.

понеділок, 30 листопада 2015 р.

Все те незриме світло. Ентоні Дорр



Дуже настроєва книга. Коли тільки взяла її до рук, почувалася трохи роздратовано, звикаючи до авторського стилю та продираючись крізь важковимовні для мене французькі та німецькі назви міст, вулиць та імен. Марі Лор, Сен Мало, Цольферайн, рю Воборель, рю де Патріарш... А закінчивши читання, просякнута назвами та атмосферою твору, маю тепер нову мрію – поїхати до Сен Мало, постояти на березі Ла Маншу під час відпливу і там ще раз подумати про героїв книги – Марі Лор Леблан та Вернера Пфенніга.

вівторок, 20 жовтня 2015 р.

3 в 1: Вбити пересмішника, Дівчина у потягу, Дівчинка в зеленому светрі



Проведу експеримент. Цього разу напишу в одній рецензії відразу про три книги. Це – «Вбити пересмішника» Гарпер Лі, «Дівчина у потягу» Поли Гоукінз та «Дівчинка у зеленому светрі» авторства Кристини Хігер та Данієля Пейснера.

понеділок, 5 жовтня 2015 р.

Фенні Флегг. Смажені зелені помідори в кафе "Полустанок"



Я прочитала цю книгу і відразу підсунула її чоловікові. Бо вона крута. Так зараз мало хто пише – легко, душевно і якісно. Кожен описаний характер – це шедевр. Тим більше, автор – американка,  а я люблю американську прозу, бо вона зазвичай без різноманітних європейських депресивно-маніакальних синдромів.

вівторок, 21 липня 2015 р.

Януш Вишневський. Бікіні



Коли я читала роман "Бікіні" Януша Вишневського, мені хотілося, аби увесь вагон метро разом зі мною ховав червоні від сліз очі під темними окулярами. А після двох місяців по прочитанню я вже не згадаю, чому я так настирливо рекомендувала книгу друзям як обов’язкову для споживання. 

пʼятниця, 12 червня 2015 р.

Елена Губина. Марьяна врёт и хочет знать правду


Цю книгу я прочитала дуже давно, ще, мабуть, зимою чи ранньою весною. Її написала мама моєї співробітниці і я відразу її придбала. Не знала, чого очікувати, чесно кажучи, але сподівалася на краще. Про Олену Губіну знала лише те, що у свій час вона працювала в Кабміні прес-секретарем, а зараз знаходиться у творчій відпустці.

четвер, 5 березня 2015 р.

Максим Колесніченко. Курс юного патріота



Коли мені втрапив до рук навчальний посібник із милою банальною назвою "Курс юного патріота" та обкладинкою у стилі дизайнерського примітивізму, я дещо розгубилася. Бо обіцяла не тільки прочитати усі три книги видання, а ще й написати про них щось путнє. 

пʼятниця, 13 лютого 2015 р.

Софія Андрухович. Фелікс Австрія



Колись давно, читаючи "Сьомгу" Софії Андрухович, я голосно обурювалася. У книзі семирічної давнини донька шанованого письменника вилила відро відвертої чорнухи на голови цікавих до сучукрліту читачів. Для мене особисто така проза знаходиться в категорії "Якщо можеш не писати – краще не пиши".

Але навколо нового роману "Фелікс Австрія" точилися такі дискусії, та й ілюстрація на обкладинці здалася привабливою, що я і цього разу не змогла пройти повз. І Слава Богу! Я була безкінечно вражена метаморфозами, що відбулися у письмі авторки. "Фелікс Австрія" – це талановита й майстерна праця, яка дарує справжню розкіш від читання.

субота, 31 січня 2015 р.

Ірина Вільде. Сестри Річинські



Досить давно я не дописувала у свій літературний блоґ, вже навіть забула, як воно робиться. Причин для того було багато, всі вони завадили писати, але не завадили читати. І перш за все хвалюся прочитаним романом-епопеєю Ірини Вільде "Сестри Річинські", з яким хотіла детально роззнайомитися ще з часів свого студентства.