понеділок, 19 травня 2014 р.

Ю Несбьо. Нетопир



Писати відгук на роман, написаний у 1997 році, трохи запізно. Щоправда, він вийшов в Україні лише у 2012, але це не змінює справи. Разом з тим таки добре, що хоч тепер відкрила для себе детективний світ Ю Несбьо, у якому без перебільшення кохається уся земельна куля. 

Як я вже зазначила вище, рецензувати книгу нема сенсу – кожен, хто хоч трохи читає, бодай раз у житті чув чудернацьке прізвище цього норвезького автора. Ю Несбьо відрізнився тим, що працював економічним журналістом, був вокалістом у рок-гурті, а потім взяв шестимісячну відпустку – і написав "Нетопир". Твір відразу став найкращим детективним романом Норвегії і далі літературна слава Ю Несбьо сягала усе вищих вершин.

Тому рецензії не буде. Я просто спробую проаналізувати на прикладі "Нетопира", за рахунок чого, на мою думку, детективи Несбьо є абсолютними хітами.

Популярний низький жанр

Вважається, що свої детективи автор пише у стилі нуар – так званому низькому літературному жанрі (для тих, хто ще ділить їх на високі та низькі). Сам жанр детективу, який за призначенням має бути цікавим широкій масі, та ще й написаний в атмосфері "чорного роману" – хіба може бути кращим поєднання для комерційного успіху? 
Фото з сайту: http://petminuti.com
Цинізм, чорний гумор, похмура атмосфера, змальовування низів суспільства – алкоголіків, наркоманів, повій та бомжів, натуралізм у подачі деталей насильницьких смертей, відсутність позитивних персонажів і головний герой з девіантною манерою поведінки, заплутаний екшн-сюжет – усе це ознаки класичного "крутого" детективу. Щоправда, позитивні герої у "Нетопирі" трапляються, але зрештою їх усе одно вбивають. Причому збоченецьки і страшно. Чого тільки вартий пошматований театральною гільйотиною труп трансвестита, до якого читач уже встигає відчути симпатію, та шматок його члену, застряглого в душовому отворі!

Сам автор в одному з інтерв’ю зазначав, що перший роман видавництва зазвичай не друкують, тоді він взявся за написання детективу. Він думав, що таке легке чтиво зацікавить видавця. Він не помилився. Більше того, йому так сподобалося писати детективи, що він написав цілу добірку про Харрі Холе – норвезького поліцейського, що час від часу впадає в запій. Слушно зазначити, що образ для українського громадянина надзвичайно близький. Отже, й любов серед читачів до письма Несбьо на наших теренах гарантована. Дарма, що так пізно почали його перекладати.

Геї, трансвестити та інші сексменьшини

У 1997 році, коли роман побачив світ, країна ще була під враженням малинових піджаків та бандитських розборок, і навіть знаменитий дефолт іще не відбувся. Про геїв, трансиків, свінгерів та інші варіанти сексуального розмаїття почали виходити телепередачі під рубриками "очевидне – неймовірне", проте в житті подібне не віталося. Братва з району такого не розуміла.

Тим часом у "Нетопирі" дія відбувається у Сіднеї, який постає такою собі Меккою чи не для всіх можливих сексменьшин. Ба більше, мати нормальну орієнтацію в австралійській столиці вважається мало не хибою. Час від часу в романі виникає ця тема та різноманітні міркування навколо неї. Мине ще кілька років, перш ніж Європа вимагатиме від святих отців вшанування права геїв на шлюб та на всиновлення ними дітей. Але в далекому 1997 Несбьо, можна сказати, вивів цю проблематику на-гора саме в сучасному її вигляді. 

 
Сідней. Фото з сайту: http://conwell.livejournal.com
Расовий нігілізм

З нав’язаної нам політкоректності ми можемо скільки завгодно глузувати, проте усе ж таки негрів призвичаїлись називати афроамериканцями. А в минулому, тим більше у позаминулому десятиріччі, негри називалися і неграми, і чорними, і навіть гірше. Проблема расової рівноправності волала про необхідність уваги до себе. Ю Несбьо, якщо і несвідомо, то якимось шостим чуттям вловив цю тенденцію в суспільстві і поклав її в основу роману.

"Нетопир" буквально просякнутий несправедливістю білих людей до місцевих аборигенів, у яких забрали землю, домівки, над якими усіляко знущалися і навіть на момент дії в романі досі ставляться не надто шанобливо. Про расові проблеми дуже багато розводиться напарник Харрі, чорношкірий Ендрю, якого, як згодом виявляється, влада в рамках програми покращення життя аборигенів насильно забрала від матері та віддала до притулку. Що там казати, зрештою головний маніяк твору виявляється помішаним на темі вендетти за знищення британцями корінних племен.
Наметове посольство аборигенів у Сіднеї, 2000 рік. Фото з  сайту: Will Burgess / Reuters



Легенди та міфи давньої Австралії

Якщо в деяких романах-екшенах перенести перебіг подій в іншу місцевість, це нічого в них не змінить. На відміну від таких літературних доробків, дії у "Нетопирі" можуть розгортатися на фоні Сіднею і ніде більше. Роман буквально дихає атмосферою австралійської столиці. Назви вулиць, набережних, пляжів, забігайлівок, квартали червоних ліхтарів – усе це чітко окреслює географію детективу.

Та найголовніша ознака територіальної приналежності твору – це вплетення у його канву місцевих міфів. Вони лягли й у структуру роману. Кожен розділ - Валла, Мура та Буббур – названий на честь героя легенди та ототожнюється с персонажами детективу. Крім того, усі три чи чотири міфи, розказані норвежцю Холе місцевими жителями, підказують розгадки розслідування вбивства та передбачають хід подій. Хоча вони розвиваються настільки стрімко, що встигнути за ними зась. Так чи інакше, та міфологічне обрамлення твору – прийом досить вдалий.

Будівля у Сіднеї, розфарбована у кольори прапору австралійських аборигенів. Фото з сайту: Mick Tsikas / Reuters
Признаюся чесно, я не надто люблю детективи. Мабуть, обчиталася в дитинстві Агати Крісті та Джеймса Хедлі Чейза. Однак змушена визнати, "Нетопир" Ю Несбьо – це значно більше, ніж просто детектив. Від роману залишається враження, ніби подивився захоплюючий трилер. Він змушує думати, і не тільки над інтригою самого твору, але й над суспільними та філософськими проблемами, над виписаними характерами, над мотивацією персонажів. Його хочеться обговорювати та цитувати окремі уривки. А чи не це є основною ознакою успішного твору?

Кому читати. Любителям гостросюжетної літератури, закручених історій та нетривіальних загадок. Трилерів, детективів, екшенів. Що прикметно, від Несбьо у захваті чоловіча стать, яка любить логіку в тексті і особливо чутлива до підтримання інтриги у сюжеті.

Кому не варто. Підходить усім. Хіба що хтось принципово не читає детективи.

Немає коментарів:

Дописати коментар