Лариса Денисенко. Калейдоскоп часу

Полиця найближчої до мого будинку книжкової крамниці рябить від нових імен. Але цього разу не хочеться відкривати америк – душа прагне чогось душевного та знайомого. Тому, навіть не гортаючи, купую «Калейдоскоп часу» Лариси Денисенко. Бо які б перипетії не спіткали нашу країну та її літературний процес, Денисенко завжди лишається Денисенко.

Фото з сайту: bukvoid.com.ua

Ю Несбьо. Нетопир

Писати відгук на роман, написаний у 1997 році, трохи запізно. Щоправда, він вийшов в Україні лише у 2012, але це не змінює справи. Разом з тим таки добре, що хоч тепер відкрила для себе детективний світ Ю Несбьо, у якому без перебільшення кохається уся земельна куля. 

Наталія Гурницька. Мелодія кави у тональності кардамону

Цей роман мене щиро вразив. Після того, як я почала знайомитися з новими для мене жінками-письменницями в українській літературі, то вже не очікувала зустріти щось кардинально нове. Беззастережно серіальні доробки конкуренток Міли Іванцової, Жанни Куяви чи Вікторії Гранецької мають свої переваги та недоліки. Натомість книга Наталії Гурницької - це стилістично вивірений текст, що відноситься до літнапрямку реалізм і в його межах фактично доведений до ідеалу.

Герта Мюллер. Гойдалка дихання

Неможливо в кількох словах охарактеризувати творчість Герти Мюллер. Її літературна спадщина нагадує полотна Едварда Мунка – поціновувач водночас застигає в захопленні перед неймовірною подачею дійсності та здригається від страху й моторошного усвідомлення неможливості відвести погляд.