3 в 1: Щасливі голі люди, Ось відкрита долоня, Шипшинове намисто

Я вже давно хотіла зробити невеличкий огляд сучасної короткої прози. Нарешті трапилась нагода, і з немалої, я би сказала, кількості пропозицій, я обрала три книги. Це – нашумілі «Щасливі голі люди» Катерини Бабкіної, щемливий томик «Ось відкрита долоня» Галини Вдовиченко та новели у ретро-стилі «Шипшинове намисто» Ірини Савки.

Вітольд Гомбрович. Транс-Атлантик. Порнографія

Вітольда Ґомбровича називають класиком польської літератури. Водночас він є одним із найскладніших авторів XX століття, творчість якого розрахована на вибагливого інтелектуала. Вона вимагає читача непростого, здатного не тільки розгледіти нашарування авторських смислів та метафор, але й у світі гротеску та сюрреалізму не впустити нитку логіки та здорового глузду.

Ден Сіммонс. Терор

Якби я складала рейтинг "Топ-10 книг з найнеймовірнішою кінцівкою", то "Терор" Дена Сіммонса опинився би в ньому на першому місці. Так само він став би лідером серед найреалістичніших та водночас найфантастичніших творів останнього десятиріччя. І помиляється той, хто думає, що таке поєднання апріорі неможливе.

Генрі Марш. Історії про життя, смерть і нейрохірургію

"Історії про життя, смерть та нейрохірургію" – виняток у літературному середовищі, де успіх книжки зумовлений комерційно правильним сюжетом. Генрі Марш ламає ці стереотипи.

Старе й забуте. Звіт про перечитані книжки

Приблизно раз на кілька років зі мною трапляється таке, що у від’їзді чи поміж інших справ немає поруч жодної нової книжки. А поки вона не з’явиться, доводиться перечитувати на що впаде око. 

Цього разу на своїх полицях я зауважила забуту з випускного класу Франсуазу Саган, «Правік та інші часи» Ольги Токарчук - роман, що колись перевернув мій світ, а також – горіти мені у пеклі – російський переклад австралійського жіночого роману «Что забыла Алиса», автор – Ліана Моріарті (так, я це читала:).

Знову 3 в 1: Дім у Бейтінг Голлов, Любовне життя, У кафе втраченої молодості

Відтоді, як «Видавництво Старого Лева» розширило акцент з дитячої літератури ще й на дорослу, читачі отримали доступ до прози в добрих перекладах, професійно відредагованої, зверстаної за так званим золотим правилом та вкладеної у пристойні обкладинки. Я не можу сказати, що видані твори, які мені довелося прочитати, роблять якийсь прорив, але тримати ці книги у руках приємно.

2 в 1: Страшенно голосно і неймовірно близько, Квіти для Елджернона

Я тут трохи погуглила – про роман «Страшенно голосно і неймовірно близько» майже немає відгуків в україномовному інтернеті. Ані він критиків, ані від читачів. Тільки сентенції на кшталт того, що Джонатан Сафран Фоєр – найбільш неординарний автор сучасності, які читацькі ресурси копіпастять одне в одного.

Ще я накопала, що екранізацію роману з Томом Генксом і Сандрою Баллок було номіновано на Оскар у 2012 році. Це, мабуть, успіх, подумала я, та пішла дізнаватись, у чому ж успішність нашумілої книги та неординарність її автора.