Ельфріда Елінек. Піаністка

Ельфріда Елінек – здається, єдиний письменник в історії Нобелівської премії з літератури, який не з’явився на вручення особисто. Замість виступу лауреатки шановній громаді було запропоноване її завчасно записане звернення-промова. 

Виявилося, що людина-скандал, яка усе життя своєю творчістю дратувала і збурювала суспільство, боїться великих скупчень народу. Протиріччя, гідне подиву. Однак на таких нетипових протиріччях та психологічних протистояннях і побудована її письменницька діяльність. Зокрема, нашумілий роман «Піаністка».

Лариса Денисенко. Нова стара баба

"Нову стару бабу" Лариси Денисенко неможливо не придбати, а купивши – відкласти читання на потім. Книгу варто споживати одразу, як тільки що зірваний духмяний літній фрукт, що має тим більше вітамінів та користі, чим швидше його з’їси. Особливо у відпускний сезон, коли у всьому хочеться свіжості, легкості та якості водночас.

Сергій Жадан. Месопотамія

Що можна сказати про Жадана, окрім того, що уже було сказано? Геній і талант. Який виглядає ще більш виразнішим та випуклішим на фоні того, що сам письменник – скромна людина, інтроверт, позбавлений щонайменшої зірковості та снобизму. Мені особисто це дуже імпонує і ще більше присаджує на його твори. Навіть якщо це не повноцінний роман чи повість, а збірка оповідань, як от "Месопотамія".

Томас Бруссіг. Сонячна алея

У літературній творчості кожного автора завжди є така книга, котра є його особистим спогадом про дитинство чи то пак молодість. Дивлячись, який саме період найбільше вплинув на подальше життя. Й навіть якщо дебют письменника – щось зовсім відмінне від його особистого досвіду, то наступний твір з великою часткою вірогідності може виявитися в певній мірі автобіографічним. 

Анатолій Дністровий. Сніданок на снігу

Знаєте анекдот? На базарі чоловік обирає молочні продукти. Підходить до бабки, питає: «Це у вас молоко чи сметана?». «Та таке», - відповідає стара. 

Оце «таке», на мій суб’єктивний і не надто професійний погляд, є точною характеристикою повісті Анатолія Дністрового «Сніданок на снігу». 

Жозе Сарамаго. Сліпота

Роман «Сліпота» нобелівського лауреата Жозе Сарамаго я прочитала місяця зо два тому, але ніяк не вдавалося сісти за рецензію. Книга викликала суперечливі думки, які довго не вдавалося розкласти по полицях.

Володимир Лис. Соло для Соломії

Роман «Соло для Соломії» Володимира Лиса можна назвати кращою в історії сучасної вітчизняної літератури родинною сагою. Це єдиний за останній час приклад тексту, в якому змальовано зміну часів, режимів, звичаїв, української самоідентифікації крізь призму життя кількох поколінь з однієї сім’ї. І хоча ключова постать твору одна – Соломія Рощук, про життя якої від народження до старості розповідає автор, її доля невід’ємна від біографій своїх родичів. А тому є живим дзеркалом, у якому відображається численна родова гілка.

Фото з сайту: book-ye.com.ua