Фенні Флегг. Смажені зелені помідори в кафе "Полустанок"

Я прочитала цю книгу і відразу підсунула її чоловікові. Бо вона крута. Так зараз мало хто пише – легко, душевно і якісно. Кожен описаний характер – це шедевр. Тим більше, автор – американка,  а я люблю американську прозу, бо вона зазвичай без різноманітних європейських депресивно-маніакальних синдромів.

Януш Вишневський. Бікіні

Коли я читала роман "Бікіні" Януша Вишневського, мені хотілося, аби увесь вагон метро разом зі мною ховав червоні від сліз очі під темними окулярами. А після двох місяців по прочитанню я вже не згадаю, чому я так настирливо рекомендувала книгу друзям як обов’язкову для споживання. 

Елена Губина. Марьяна врёт и хочет знать правду

Цю книгу я прочитала дуже давно, ще, мабуть, зимою чи ранньою весною. Її написала мама моєї співробітниці і я відразу її придбала. Не знала, чого очікувати, чесно кажучи, але сподівалася на краще. Про Олену Губіну знала лише те, що у свій час вона працювала в Кабміні прес-секретарем, а зараз знаходиться у творчій відпустці.

Максим Колесніченко. Курс юного патріота

Коли мені втрапив до рук навчальний посібник із милою банальною назвою "Курс юного патріота" та обкладинкою у стилі дизайнерського примітивізму, я дещо розгубилася. Бо обіцяла не тільки прочитати усі три книги видання, а ще й написати про них щось путнє. 

Софія Андрухович. Фелікс Австрія

Колись давно, читаючи "Сьомгу" Софії Андрухович, я голосно обурювалася. У книзі семирічної давнини донька шанованого письменника вилила відро відвертої чорнухи на голови цікавих до сучукрліту читачів. Для мене особисто така проза знаходиться в категорії "Якщо можеш не писати – краще не пиши".

Але навколо нового роману "Фелікс Австрія" точилися такі дискусії, та й ілюстрація на обкладинці здалася привабливою, що я і цього разу не змогла пройти повз. І Слава Богу! Я була безкінечно вражена метаморфозами, що відбулися у письмі авторки. "Фелікс Австрія" – це талановита й майстерна праця, яка дарує справжню розкіш від читання.

Ірина Вільде. Сестри Річинські

Досить давно я не дописувала у свій літературний блоґ, вже навіть забула, як воно робиться. Причин для того було багато, всі вони завадили писати, але не завадили читати. І перш за все хвалюся прочитаним романом-епопеєю Ірини Вільде "Сестри Річинські", з яким хотіла детально роззнайомитися ще з часів свого студентства. 

Юрій Макаров. За чверть десята

Містична здатність маленького українця змінювати світ, нетривіальні спогади про радянське минуле та кохання викладача-пенсіонера до юної студентки – ось три лейтмотиви, які задають тон роману Юрія Макарова «За чверть десята». І якщо вас зацікавить бодай один із них – вам сюди.