Коли я читала роман "Бікіні"
Януша Вишневського, мені хотілося, аби увесь вагон метро разом зі мною ховав
червоні від сліз очі під темними окулярами. А після двох місяців по прочитанню
я вже не згадаю, чому я так настирливо рекомендувала книгу друзям як обов’язкову
для споживання.
